Винятковість; його в тому, що воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об'єднала спільна історична доля в єдиний моноліт- народ. У Святому Письмі сказано: «Спочатку було Слово». Для кожної людини воно завжди спочатку. Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій він народився й живе. Немає в жодній мові й нерідних слів. Батьківська хата, материнська мова, рідна земля - словосполучення, що несуть у собі величезний почуттєвий заряд. І нехай кожна доба, кожний народ наділяє образ своєї Вітчизни індивідуальними ознаками-атрибутами, мотив рідного слова в тому магнітному полі присутній постійно.
Мова - одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.
Здрастуй на межі тисячоліть!
Квітни калиново й барвінково, запашна вічнозелена віть!
Мовна зоряна світобудово,
Ворог твій −шовіністична тьма.
Зникне десь одна-єдина мова −
І дуже гармонії нема.
Тож несімо естафету гідно:
В ріднім слові — мир і благодать.
Ми як скарб нетлінний мову рідну
Мусимо нащадкам передать.
Йди в тисячоліття, рідна мово,
До сердець і душ людських доходь.
Квітни калиново й барвінково,
Бо на те благословив Ґосподь:
(Д. Білоус)
Комментариев нет:
Отправить комментарий